Předsudečné násilí: jak ho rozpoznat, proč se nebát zeptat a kde hledat pomoc

Mnoho lidí ale váhá, zda se ozvat. Stydí se, bojí se, že budou na obtíž, cítí nejistotu před neznámým procesem trestního řízení, nevědí, kam přesně se obrátit, nebo mají strach, že se vše zhorší, pokud si nepříjemnou událost znovu vybaví. Přesto je vždy v pořádku ověřit si, co jste vlastně zažili a jaké máte možnosti. Stejně jako při zdravotních potížích neanalyzujeme sami laboratorní výsledky, i tady se vyplatí oslovit odborníky, kteří problematice předsudečného násilí rozumějí. V Česku se na tuto oblast dlouhodobě specializuje nezisková organizace In IUSTITIA.

Předsudečné (nebo nenávistné) násilí je jakýkoli čin – od slovních urážek přes vyhrožování až po fyzické napadení či poškození majetku – ke kterému se pachatel rozhodl právě kvůli předsudku vůči nezměnitelné či těžko změnitelné charakteristice oběti. Může jít o národnost, barvu pleti, víru, gender, sexualitu, věk, zdravotní postižení nebo sociální status. Pachatel přitom nemusí cítit čistou nenávist; často „jen“ jedná podle zakořeněných stereotypů. I proto bolí takový útok dvakrát – vedle fyzické či psychické újmy zasahuje samotnou identitu člověka a celou komunitu, k níž se napadený hlásí.

Jak poznat, že motivem byl právě předsudek? Policie, soudy a specializované poradny pracují s indikátory předsudečné pohnutky – hodnotí výroky pachatele, okolnosti činu i volbu oběti. V praxi ovšem mnozí lidé rozpoznají motiv hned: útočník používá pejorativní výrazy odkazující na původ nebo orientaci, z davového prostředí si vybírá právě ukrajinsky mluvící dvojici, anebo útočí bez zjevného jiného důvodu – nezná vás, nechce vás okrást, nemstí se – a přesto jedná. Pokud si nejste jistí, zda šlo o předsudečné násilí, je naprosto v pořádku zeptat se odborníků, od toho tu jsou.

Ověřit si u odborníků, zda to, co jste prožili, může být předsudečné násilí, je naprosto v pořádku. Nebát se vyhledat odbornou pomoc je v těchto případech klíčové. Od oběti se nečeká, že bude mít v hlavě paragrafy ani dokonalou definici; vaším úkolem je postarat se o sebe, ne analyzovat „správnou“ právní kvalifikaci útoku. Naopak existují lidé a organizace, kteří této problematice odborně rozumí a dokážou rychle rozpoznat typ násilí i navrhnout vhodnou pomoc. Stejně jako se se zlomenou rukou neomezíme na telefonát praktikovi, ale vyhledáme traumatologii, má i u předsudečného násilí (a podobně u obchodu s lidmi, sexualizovaného či domácího násilí) nezastupitelné místo specializovaná poradna – u nás například In IUSTITIA. Konzultace vás k ničemu předem nezavazuje. Získáte tam ale bezpečný prostor k pochopení toho, co se stalo a jaké máte možnosti. V klidu se pak můžete rozhodnout, zda a jak postupovat dál.

Vyhledat pomoc má smysl z několika důvodů. Odborníci už viděli desítky podobných případů a dokážou navrhnout konkrétní kroky: jak si zajistit lékařskou zprávu, jak jednat s policií, jak a kdy podat trestní oznámení, kde získat psychologickou podporu. Samotné vyprávění zkušenosti pomáhá uspořádat myšlenky a zmírňuje stres. Pokud se navíc útok nahlásí, roste šance, že pachatel nebude ubližovat znovu – ani vám, ani dalším lidem, kteří by mohli být napadeni ze stejného důvodu.

Kam se obrátit? In IUSTITIA poskytuje právní a psycho-sociální podporu obětem předsudečného násilí. Bílý kruh bezpečí provozuje nonstop linku pro všechny oběti trestných činů. Veškeré služby pro oběti násilí jsou zdarma. V krizové situaci lze volat 158 – Policii ČR nebo kontaktovat lékaře či pohotovost a nechat si zdokumentovat zranění.

Předsudečné násilí nezasahuje pouze jednotlivce, nýbrž celou komunitu – útočník totiž vysílá vzkaz: „Tato společnost pro vás není bezpečná.“ O to důležitější je násilí pojmenovat, sdílet a řešit. Ať už se rozhodnete podat trestní oznámení, nebo si „jen“ potřebujete promluvit, máte právo na podporu. Není ostuda říct si o pomoc; ostudné je spíše pachatelovo mlčení a agrese. Zvedněte telefon, napište e-mail nebo navštivte poradnu. Když si budeme všímat jeden druhého a dáme jasně najevo, že předsudky nejsou omluvou k násilí, můžeme společně vytvářet bezpečnější prostředí pro všechny.

Projekt byl podpořen v rámci grantové výzvy T-Mobile: Česko bez předsudků.

Упереджене насильство: як розпізнати, не боятися запитати й де шукати допомогу.

Коли людину ображають або атакують через її походження, релігію, колір шкіри чи іншу ознаку, головне — не лишатися наодинці й не замовчувати те, що сталося. Не обов’язково одразу подавати заяву до поліції чи досконало знати юридичну термінологію, але образи й напади через то, хто Ви  є завдають серйозної шкоди психіці, здоров’ю, стосункам і самооцінці. Тож є  сенс про це говорити та якнайшвидше звернутися по підтримку — юридичну, психологічну або соціальну.

Багато хто вагається не наважується розповісти: соромиться, боїться «турбувати» фахівців, почувають невпевненість перед невідомим процесем або хвилюється, що розмови про пережите лише погіршать стан. Так як і з медичними проблемами, ми самі не аналізуєме результати лабораторних дослїджень, також варто звернутися до фахївйїв, якї розумїють   насильству на ґрунті ненависті. У Чехії таку допомогу, зокрема, надає некомерційна організація In IUSTITIA.

Упереджене насильство  - це будь-який вчинок, від словесних образ і погроз до фізичного нападу чи псування майна, який зловмисник чинить через упередження щодо незмінної або важко змінної характеристики жертви: національності, кольору шкіри, віри, гендеру,

 Сексуальної оріентації, віку, інвалідності чи соціального статусу. Іноді нападник керується не стільки відвертою ненавистю, скільки стереотипами, однак це не зменшує болю: такі атаки ранять удвічі, завдаючи фізичної чи психічної шкоди й одночасно зачіпаючи саму ідентичність людини та спільноту, до якої вона належить.

Як визначити, що мотивом були забобони. Поліція, суди та консультаційні центри користуються «індикаторами упереджень», аналізуючі висловлювання нападника, обставини злочину та вибір жертви. На практиці ж людина часто сама помічає мотив, коли зловмисник вживає образливі слова щодо походження чи орієнтації, обирає саме тих, хто говорить українською мовою, або нападає без іншої очевидної причіни. Якщо Ви не впевнені в мотиву нападу, зверніться до фахівців — це абсолютно нормально.

Перевірити з фахівцями  чи те, що ви пережили, може бути упередженим насильством - це абсолютно нормально. Не боятися звернутися по професійну допомогу в таких випадках є ключовим. Від жертви не очікується, що вона знє статті закону чи має ідеальне визначення; ваше завдання — подбати про себе, а не аналізувати «правильну» юридичну кваліфікацію нападу. Навпаки, існують люди й організації, які професійно розуміються на цій темі й здатні швидко розпізнати тип насильства та запропонувати відповідну допомогу.

Так само, як ми при переломі руки не обмежуємося дзвінком сімейному лікарю, а звертаємося до травматолога, у випадках упередженого насильства (а також торгівлі людьми, сексуалізованого чи домашнього насильства) незамінну роль відіграють спеціалізовані консультаційні центри — у Чехії, наприклад, In IUSTITIA помога жертвам напду на ґрунті ненависті. Консультація ні до чого вас наперед не зобов’язує. Але ви отримаєте безпечний простір щоб усвідомити, що сталося і дізнатися про свої можливості. У спокої ви зможете вирішити, чи хочете діяти далі і як саме.

Звертатися по допомогу має сенс з кількох причин. Фахівці вже бачили десятки подібних випадків і можуть запропонувати конкретні кроки: як отримати медичний висновок, як спілкуватися з поліцією, як і коли подавати кримінальне повідомлення, де знайти психологічну підтримку. Сам процес розповіді про пережите допомагає впорядкувати думки й знижує рівень стресу. Якщо ж напад буде ще й офіційно повідомлений, зростає шанс, що нападник більше не завдасть шкоди — ні вам, ні іншим людям, які могли б стати жертвами з тієї ж причини.

 

Звернутися можна до In IUSTITIA, що пропонує юридичну та психосоціальну підтримку жертв упередженого насильства, до цілодобової гарячої лінії «Білий круг безпеки» Всі послуги для жертв насильства надаються безкоштовно.  В разі небезпеки — зателефонувати 158 (Поліція Чеської Республіки) або звернутися до лікаря чи швидкої, щоб задокументувати травми.

Упереджене насильство вражає не лише окрему людину, а й усю спільноту — адже нападник надсилає повідомлення: «У цьому суспільстві вам не небезпечно.» Саме тому так важливо називати це насильство своїм іменем, ділитися пережитим і шукати рішення. Незалежно від того, чи вирішите ви подати заяву до поліції, чи вам просто потрібно з кимось поговорити — ви маєте право на підтримку. Просити про допомогу — це не соромно; сором — це мовчання і агресія з боку нападника.

Підніміть слухавку, напишіть електронного листа або зверніться до консультаційного центру. Якщо ми будемо помічати одне одного та чітко показувати, що упередження — це не виправдання для насильства, ми зможемо разом створювати безпечніше середовище для всіх.

Проєкт підтримано в рамках грантової програми T-Mobile: Чехія без упереджень.